Волинська обласна дитяча громадська організація «Центр розвитку дитини» заснована у 2003 році педагогами, які є водночас батьками дітей з особливими потребами. Ця обставина виключає формальний підхід до справи.
Голова Правління - Вознюк Людмила Михайлівна.
Вона ж - засновник та керівник театру «Забавляночка».
Освіта: вища за спеціальностями «дошкільна педагогіка та дитяча психологія» та «дефектологія: логопедія і олігофренопедагогіка».
Випускник програми «Громадські зв’язки-2003» - Держдепартамент з питань освіти та культури США.
Девіз нашої діяльності: «...якщо ми не можемо незрячу дитину навчити бачити, або глуху – чути, то ми повинні все зробити для того, аби допомогти цій дитині адаптуватися в суспільстві, якому вона живе...”
Становлення особистості дитини з обмеженими можливостями здоров’я у визначальній мірі залежить від тих умов, які для неї створені, а найкраща реабілітація – та, яка відбувається через усвідомлену потребу дитини.
Дитячий інтегрований реабілітаційний театр “Забавляночка”, діючий у структурі ВОДГО «Центр розвитку дитини» має здобутий власний досвід на протязі 10 років шляхом участі колективу у спільній українсько-польській програмі “Непротоптана стежина”, засновником якої є “Rekreacijny Klub Nieprzetartego Szlaku – із міста Любліна (Республіка Польща), - діючий уже 18 років. Партнером клубу є Люблінський католицький університет (кафедра соціальної педагогіки), який забезпечує науковий супровід реабілітаційного (в першу чергу психологічного) процесу дітей із обмеженими можливостями. Волонтери ВОДГО «Центру розвитку дитини» беруть участь у спільних заходах із вищевказаними структурами, запозичують здобутий досвід для втілення у своїй роботі, а також є співвиконавцями мистецьких проектів. Маємо ряд публікацій про силу мистецтва.
“Забавляночка”- улюбленець публіки, володар призів глядацьких симпатій, лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалів та конкурсів театральної творчості дітей з особливими потребами. Мистецтво направду творить дива: за вдалою акторською грою, яскравими художніми образами ховаються вади розвитку! Діти представляють свої творчі роботи, в яких повною мірою задіяні збережені функції дитячого організму, його сильні сторони. І майже ніхто із глядацького залу не помічає, що на сцені – діти із діагнозами, які колись прозвучали, як вирок долі: ДЦП, тотальна сліпота, слабозорість, синдром Дауна і ін. У складі акторів є і декілька здорових діток – це наймолодші волонтери, хоча самі вони про це і не здогадуються, бо просто граються із насолодою зі своїми ровесниками.
Паралельно відбувається психологічна реабілітація батьків неповносправних дітей, адже вони залучені до участі у творчому процесі. Залучення ж волонтерів сприяє широкому суспільному резонансу, що позитивно впливає на зміну громадської думки щодо цієї категорії дітей.
